Expand Cut Tags

No cut tags

Jan. 2nd, 2016

galushka_p: (Default)
(За матеріалами інтерв`ю з медіа-джерел)

В особі Юрія Шухевича (народився у 1933 році), сина головного командира УПА Романа Шухевича, переплелися минуле і сьогодення. Чоловік, котрий не лише пережив те, що звичайній людині не під силу перебути – діяч надзвичайного інтелекту, спокою і сили духу.

Дитячі спогади про батька.
Батько став для мене символічним. Пригадую, він сидів по Львівському процесу над ОУН. Прийшов я з мамою у Львів на Бригідки. Як сьогодні пам`ятаю: виходить мій батько і поліція. Батько був одягнутий у сорочку з вишитою краваткою. У нас у селі був постерунок польської поліції, де я щодня бачив людей у формі, і вони мене малого не лякали. А тут мені чомусь страшно стало: розплакався. Той поліціянт мене заспокоював. Чомусь ця зустріч із невиразних дитячих спогадів найбільше запам`яталася.

Арешти 1948–1956, 1958–1968, 1972–1988. Перший арешт.
Перший "чорний воронок" прибув у 1945 році. КГБ довідалося, де ми мешкали у Старосамбірському районі. Оточили хату, забрали мене, 12-річного, разом з мамою і 5-річною сестрою. Бабуня так потім померла у в`язниці на Лонського. Мама відсиділа 10 років у Мордовії. А мене з сестрою – в дитячий будинок у м. Сталіно (тепер – Донецьк). Це вже в хрущовські часи вимагали якогось "розкаяння". Тоді, в сталінські часи, ніхто на "шлях істинний" не направляв. Хоч у дитячому будинку намагалися виховати "в сталінському дусі". Дехто знав, що мої батьки репресовані. Не "перевиховували" – так, "пресували".
Я втік звідтам щоб побачити батька. Я зустрівся з ним біля Рогатина. Восени 47-го. А в 1948 році я поїхав до Донецьку, щоб забрати сестру. Батько не посилав, але й не вмовляв лишитися: він знав, що я поїду і заберу її. Він волів, щоб я поїхав із його зв`язковою, але сталося так, що я поїхав один.
У Донецьку, очевидно, впізнав хтось, доніс. Це було у вересні 48-го року. І з того часу почався мій анабазис.

Коли їхав, мене попередили: Юрку, не бери нічого з собою. То малося на увазі щось зі зброї. А коли мене затримали, щиро пожалів, що я їх послухав. Міг їх двох покласти на місці. Затримало мене двоє. Провулок темний. Нікого не було. І діяли вони необережно. Якби то в Галичині так "підійшли", наразились б на дуло пістолета.
Я на той час зброєю добре володів. З 10 років я вже знав, як поводитися з пістолетом, револьвером, наганом, як гранату кидати.
Вперше як поводитися з пістолетом, тоді ще "Зетою", то батько навчив. Тоді мені було ще менше років. Згодом переймав науку від старших хлопців.

Перебування в ув`язненні: люди в нелюдських умовах.
Безумовно, тяжкі. Але зараз їх не згадую дуже трагічно. Може, тому, що тоді був молодий. І як би то не було важко, згадуєш, як у Шевченка: "Теє лихо, якби ти вернулось…"
Я перебував з "політичними". Хоча з кримінальними перетинатися доводилося. Кримінальники нас трохи боялися і називали "фашистами". У 1941-1944 рр., коли наших у таборах було трохи менше, "зеки" дещо знущалися з тихих інтелігентних політичних, проте потім наших під`їхало більше, і кримінальникам таки хребет зламали, і ті почали себе з нами дуже ввічливо поводити, в конфлікти не вступали.
Після смерті Сталіна – з 56-го року. В хрущовські часи почали вимагали підписати "покаяльні листи". Мені було близько тридцяти.

Втрачений зір.
Коли був під слідством – сидів з людьми, а потім багато часу один. Як неповнолітньому, згідно з процесуальним кодексом, КГБ не мало права призначити той перший термін. Але зробили. А після суду сидів з багатьма людьми: у в`язниці, в таборах.
Моя сестра сказала, що я найспокійнішого листа написав після того, як втратив зір. Я їй сказав: "там – як на війні. Хтось вертається без рук чи без ніг. Хтось взагалі не приходить. А мені доведеться повернутися без очей. Я то сприйняв як данність.
Третє заслання закінчилось у 88-му, а ув`язнення раніше – у 83-му. Оскільки втратив зір, то останні 5 років заслання був у Будинку інвалідів у Томській області, де знаходився всі 5 років. А у 89-му повернувся до Львова.

Сьогодення.
Депутат Верховної Ради, Юрій Шухевич (82 роки, Карл!) на запитання: "Що надає вам натхнення брати активну участь у громадсько-політичному житті держави?"
- "Лінюхував" стільки років, то тепер треба відпрацювати (усміхається).

Юрій Шухевич - ніціатор «Проекту Закону про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті» який набув чинності 21 травня 2015 року. Вояки УПА тепер мають статус борців за Незалежність України у ХХ столітті.

Profile

galushka_p: (Default)
galushka_p

February 2016

S M T W T F S
 1 234 56
789101112 13
14151617181920
21222324252627
2829     

Style Credit

Page generated Sep. 24th, 2017 06:53 am
Powered by Dreamwidth Studios