Expand Cut Tags

No cut tags
galushka_p: (Default)
ПРЕАМБУЛА.

Шоб запобігти неоднозначності у тлумаченні читачами подальшого тексту, дієсловА "посадити" та "посадіть" слід читати та сприймати як "ув’язнити" та "ув’язніть".



АМБУЛА.

Лі Куан Ю - автор та успішний імплементатор "Сінгапурського економічного дива".
У Сінгапурі.

Лі Куан Ю очолював уряд Сінгапуру з 1959 по 1990 рік. З 2004 року, коли старший син Лі Куан Ю. став прем'єром, він залишався в уряді на почесній посаді міністра-ментора.

У 2011 Лі Куан Ю.заявив про завершеня своєї політичної кар’єри. Але перед тим, влітку 2010, ше перебуваючи на посаді міністра-ментора, Лі Куан Ю відвідав Україну, де зустрівся з Віктором Януковичем. Та поділився порадами (ментор же ж) які, на його Лі Куан Юївську думку, спроможні були допомогти нашій країні, якшо були б сприйняті до уваги українською владою того часу, не тільки вилізти із болота корупції, а ше й саме болото висушити наніц.

На жаль, окрім цитування автора "Сінгапурського дива" у книзі не-Януковича "Opportunity Ukraine", подальшого застосування порадам Лі Куан Ю на той час у нашій країні не знайшли.

Але у теперішні часи трохи прогресу у засвоєнні порад Лі Куан Ю таки досягли. А саме у липні 2014, коли чинний лідер країни потішив нас усіх використавши пораду Лі Куан Ю для напучування на боротьбу з корупцією Віталія Ярему (генеральним прокурором був у нас, майже вісім місяців):

”Як розпочати боротьбу з корупцією? Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте, за що, вони знають, за що, і народ вам повірить”.

Тераз, п'ять із гаком років після візиту Лі Куан Ю, видається слушна нагода не те шо досягти трохи прогресу, а навіть втілити поради Лі Куан Ю у наше сьогоденне життя.

Слушна нагода нашому лідерові увійти в історію як успішний засвоювач та імплементатор "Сінгапурського економічного дива".
В Україні.

Це я про те шо, пане лідере, та вже ж ”почніть з того, що посадіть трьох с в о ї х друзів”.
Не знаєте з кого саме почати? Запитайте поради в Айваріса.
galushka_p: (Default)
Тут об’єкти мого коротенького навідування в історію тролінгу, “У МОВНЕ, АБО ТРОХИ З ІСТОРІЇ ТРОЛІНГУ”, таку пилюку здійняли через своє, у деяких випадках проплачене снігЕрією, “вІдєніє праблєми“, шо ховайся!

То шоб ті співвітчизники до кого моє галушаче бачення було тоді адресоване та всі інші шановні читачі не загубили за тою тролівською пилюкою суті викладеного матеріалу, ось іще один екскурс в історію із оглядом відомих історичних подій. Ну так, конспективно та як галушка пересічна особисто ті події розуміє. Та ше мову-латину. Вйо до історії!


1. КОЛИСЬ, ТА НЕ В НАС.

У наших Госдепівськіх побратимів історія була та ще.

З-поміж інших перетурбацій, якими неодмінно супроводжується формування нації, чи не найгучнішими подіями протягом періоду в усього вісімдесят з гаком років були дві війни між ОДНОМОВНИМИ (Еadem Lingua) сторонами.

А саме:

- 1775-1783 - війна, розпочата Великобританією у відповідь на ввічливий запит сусідньої країни (Госдепії) щодо виходу із колоніального... союзу?... ну шось на кшалт. Бо на той історичний момент Брити тимчасово свій здоровий глузд втратили та вирішили шо можуть довічно тримати сусідню країну за раба (так то ж братерські колонії!), всіляко принижуючи сусіда (йоу, ти, селюк колоніальний!) та нестямно стримуючи економічний розвиток свого південно-західного сусіда надмірними податками

- 1861-1865 – війна, розпочата південними штатами Госдепії, за шоб ви думали? За відокремлення від щойно сформованої Госдеповщини, та не просто так, а із особливим статусом місцевого самоврядування дозволяючим зберегти РАБСТВО на своій південноштатській території. Себто, кліничний випадок тимчасової втрати здорового глузду сьомА аут оф тридцяти чотирьох штатів, шо складали єдину та неділиму територію Госдепії на той час

Між іншим, се вам нічого не нагадує ?...
Ну добре, не до того зара. Може колись шось натицяю по тій історично-спадкоємницькій темі.

А я до того зара, шо Еadem Lingua була з ОБОХ СТОРІН у тих війнах. З усіма отими кровними-мовними-родинними-дружніми-бізнесовими та іншими нерозривнимо-навіки-разомими зв’язками поміж усіма дійовими особами та виконавцями присутніми у кадрі на той історичний момент.

Дозовольте пропустити всі несуттєві для цього екскурсу деталі та зосередитись на отій двохсторонній Еadem Lingua.

Чому були переможені ті ОДНОМОВНІ шо тимчасово здоровий глузд втрачали?

Бо через втрату здорового глузду вважали, шо ті Еadem Lingua на яких вони війною поперли, не будуть чинити ніякого опору, бо такі дурні та інфантільні, шо не в змозі будуть збагнути як то ОДНОМОВНИМ, з якими вони усім тілом та грошима пoв’язані, можна спротив чинити.

Чому перемогли ті Еadem Lingua на яких було зроблено підступний напад в обох випадках? Ну ті ОДНОМОВНІ шо відстоювали свою НЕЗАЛЕЖНІСТЬ (1775-1783 ) та ГІДНІСТЬ (1861-1865)?

Тому шо вони свій здоровий глузд зберігали та мужність мали шоб визнати і, шо навіть більш важливо, пам’ятати до моменту остаточної перемоги наявність незаперечного факту, шо ті нахаби паскудні шо на них напали хоча і Еadem Lingua з якими пов’язані через весь родовід, але на поточний момент є ВОРОГОМ усьому тому за шо вони, пересічні, душу й тіло полОжити згодні були.
Тож генделили того одномовного ворога (бо хоча той гаспид і одномовний, але ж видимий, то ж розібратися можно вельми хутко, ворог чи не ворог) на всіх напрямках, зовнішньому та внутрішньому, до повної та беззаперечної перемоги, не дуже переймаючись тим шо “адінарот”.

2. НАРАЗІ, ТА У НАС.
На зовнішньому напрямку – реальному фронті, у нас, дякатобібоже за волонтерів-блогерів-діаспору-госдеп та уряд-шо-до-того-госдепу-дослухається, усе більш-менш файно та по-господарському. Пліч-о-пліч наші неруськомовні та неукраїнськомовні Українці, руськомовні та українськомовні Неукраїнці та усі інші небайдужі етноси генделять того гібридно-одномовного ворога, та так, шо друзки летять!
І, фор зе рекорд, тільки тоді коли ОБСЄ дозволя (бо ми ж Європейська нація, а не деленери францерові).

Але вже коли дозволя...

На реальному фронті випадків загострення двохсторонньої Еadem Lingua не виявлено. Бо там зір важливіше за Lingua. Ворог – онде, ОБСЄ – гезде, наші – пильнують обох. Єдина Lingua шо на передовій є доцільною для спілкування з подекуди одномовним ворогом то та, шо із машиненгевери виліта.

Так, а на внутрішньому напрямку у нас шо?
Владу-раду свою народну сам народ потроху пильнувати та напучувати на служіння сьому ж народові привчається, дякатобібоже за волонтерів-блогерів-діаспору-госдеп та уряд-шо-до-того-госдепу-дослухається.

А от на інформаційно-віртуальному фронті – залягли тумани сиві... А у сивих туманах ота двохстороння хронічна Еadem Lingua загострюється так, шо Кох із усіма своїми паличками відпочиває. Бо за туманом - нічого не видно. Навіть дуба зеленОго. Не кажучи вже за ворога шоб його розпізнати та швидку лоботомічну допомогу надати. Машиненгеверою .Та й машиненгевера тільки під занепокоєнним спостеріганням ОБСЄ спрацьовує. А де госдепу стільки ОБСЄ спостерігачів набрати шоб до кожного з нас, хто на лоботомії розуміється, приставити?

І коли з ворожого боку того туману починає двохстороння Еadem Lingua вилізати та солодким димом забуття курИтися, ті наші пересічні, шо НЕ ОДНОМОВНІ із ворогом ,того диму або просто не помітять у своїх Інтернетних справах пораючись, або, якшо дуже вже смердіти почне, то хвортку відкриють та приміщення провітрять.

А ті наші пересічні шо ОДНОМОВНІ із ворогом, наковтаються того диму із ворожими бацилами, навіть не думаючи про те чим їх напхали (бо двохстороння Еadem Lingua же ж! ), тай підуть ту заразу по Інтернетним гілкам-сіткам, родичам та сусідкам розносити. А наступного ранку усі оті родичі та сусідки починають гасати як навіжені по центру міста волаючи “пукін ввєді!” та “фсьо наш!”...

То може, тим нашим Еadem Lingua пересічним час уже схаменутись, та спробувати заговорити нашою, єднаючою всіх громадян України мовою? Якшо не задля збагачення свого інтелекту ше однією мовою (“на шАру“, Карл! http://vk.com/lazyukraine ), або на знак виявлення пошани до державної мови країни свого проживання, то хоча б задля інформаційного спротиву ворогові на внутрішнньому напрямку та ментальної стабільності своїх родичів та сусідок.
galushka_p: (Default)
(Моє суто особисте галушаче бачення адресоване до здорового глузду пересічного російськомовного громадянина\громадянки України).

Наш з Вами умовно-гібридний ворог напав на Україну не у 2014, а набагато раніше. У ті часи навіть Інтернету ше не було, а от тролінг уже був. Хоча й дуже примітивний - гібриди просто забороняли громадянам країни своїх гібридних інтересів розмовляти на рідній мові, шоб люди не мали змоги поміж собою домовитись та дати гідну відсіч тим гібридам. Divide et Vinceret - Розділяй та Володарюй... Ну a тих, хто із таким становищем речей не погоджувались - знищували. Фізично. Отакий собі доісторичний тролінг.

Ну а шоб Ви могли краще відчути як се було, от уявіть собі таке - прийшли на Вашу землю, скажімо... китайці, та й кажуть Вам - все! На соціяльних вебсайтах відтепер все тільки по-нашому, і шоб більше тої дегенеративної мови (Вашої мови, та Ваших рідних і друзів) не було. Та мова дурна і пришелепувата, викиньте її із голови і від сього дня всім спілкуватися тільки на мандариновій... Ну шо? Уявили?

Так це ж точнісіньке змалювання того шо ті кляті кацапські гібридоносці робили і продовжують робити з людьми на нашій з Вами землі!

То не Ваша (як і всіх інших російськомовних громадян України) провина, то так ся стало, шо у нашому з Вами минулому Ви були "надійно заізольовані" від спілкування Українською мовою.

Кацапські гібриди добре "попрацювали" протягом сторіч, насильно розбавляючи українськомовне населення російьскомовним та затролюючи все Українське у таких масштабах, шо я часом дивуюсь, як ото наша з Вами мова та культура взагалі вижили! Голодомор (здригнулись, чи не розумієте про шо я?), то лише невелика частина від усього шо було пороблено тими кацапськими песиголовцями на нашій з Вами землі.

Ні, ніхто, нікого не примушує робити нічого супроти нічиєї волі. Ми ж Європейська нація, чи шо?

Але маємо такий факт, шо на сьогодняшній день російська мова - це державна мова НАШОГО ВОРОГА.

МОВА ВОРОГА, який щодня ВБИВАЄ людей нашої з Вами країни на фронті реальному.

МОВА ВОРОГА, який щодня ВБИВАЄ мову нашої з Вами країни на фронті інформаційному.

МОВА ВОРОГА, який Divide et Vinceret.


Просто пам'ятайте про це.
galushka_p: (Default)
Сама лекція, написана gorky-look “СЕКС С ВЛАСТЬЮ, АБО ОХОТА НА ДЕПУТАНГА” ось тут - http://gorky-look.livejournal.com/81576.html


1. ПРЕАМБУЛА

1.1. “Мені аж страшно” як читаю ті лекції пана професора. Таке враження наче він регулярно віртуально навідується усередину голів моєї та моїх однодумців, зчитує наші думки та емоції (котрих ми, смертні, не спроможні трансформувати у Слово), занотовує їх, звіряє зі своїми думками та почуттями, а потім віртуозно викладає у лекціях Кафедри.
Тож перепрошую за можливе уживання у подальшому тексті без негайного посилання на джерело якихось мовних оборотів та слів з безмежного лінгвістичного фонду пана професора.
То не плаґіат, то просто часом неможливо відокремити своїх думок від словесного втілення думок пана професора.
1.2. Рецептів не даю, бо не маю. І ваших проблем не вирішую, бо я не cuts-up шоб на не своє зазіхатись :-)
Все нижче наведене – добірка узагальнень із власного досвіду та наявних інтернет ресурсів. Якшо не подобається – не читайте. Якшо маєте доповнення до суті викладеного – прошу в коменти. Якшо маєте додаткові запитання по суті викладеного – прошу в лічку.

1.3. Передумови підготовленності до викладеного в АМБУЛА:
а) замініть початок кожноЇ думки в голові та кожної фрази на язиці із “Я ніколи не...” або “У нас це неможливо...” на “Тю, та це ж так просто зробити! Зараз, тільки збагну ЯК САМЕ я буду це робити ...”

З мого власного досвіду, після такого надсилання до природного “комп’ютера” у моїй голові, мій мозок генерує зрозуміння того ”ЯК САМЕ я буду це робити” протягом 5 хвилин - 2 днів, залежно від складності поставленої задачі.
Не вірите? То ж спробуйте самі :-)

б) пам’ятайте будь ласка, шо Інтернет, то не тільки Кафедра та Клюб Кадетів (bitter_onion.livejournal). Інтернет, то не тільки інфомаційна війна з ворогом. Інтернет, то не тільки комп’ютерні ігри, рецепти як попоїсти і після того схуднути, сайти знайомств, ентертейнмент, порно та інша dolce vitа.
Інтернет – то така бездонна копанка знань та корисної інформації, з якої можна накопати ВСЕ шо заманеться! Тре тільки копати справно, а не бідкатись шо “нічево нєт”...
Ось вам приклад – такий собі ooo4 з ЖЖ написав (перепоршую за матюки, не можу порушувати авторьких прав) “Вот прям сейчас заинтересовался поиском депутата дзержинского района харькова. И что бы вы думали? Хуй!”
Ми з галушкАми не ”думали”, а копнули собі в Інтернеті і витратили загалом 8 хвилин (вісім, Карл!) з моменту прочитання того відчайдушного звернення до моменту отримання ПОВНОЇ інформації по депутату дзержинскава (тьху на те ім’я) району м.Харків та надсилання цієї інформації до того ooo4.
БЕЗ дуже доречного допису ”Сам ти х.й!”...

в) морально та фінансово підготуйтесь до тривалого та неспішного (трясця йому в печінку!) процессу спілкування із владою та можливого неуспіху... нє, краще так, до можливого повного перегрупування сил, визанчивши наперед шо ви можете втратити та порівнявши із тим шо можете досягнути. З мого власного досвіду – посередній відсоток ”так як хотілося” не перевершує 75%, а посередній об’єм часу витраченого на досягнення результату (незалежно, ”зрада” чи ”перемога”) від 3 тижнів до 15 місяців

г) уважно перечИтуйте лекцію пана професора, “Секс с властью, або Охота на депутанга” та інші матеріали Кафедри, щоразу як хочеться “послати все під три чорти, і нехай будЕ шо будЕ... “


2. АМБУЛА

2.1. “СЕКС С ВЛАСТЬЮ”

Так, це дуже нудно. Це як чистити зуби три рази на день.
Але ж вибір цілковито за вами!
Або нудно, час від часу, зате із зубами, або ж ніколи не нудно - зато без зубів.

Вибрали “із зубами”? То добре!
А ви знаєте, шо ніяка фізіологія не зможе піднести вас до того рівня пост-коітального насолодження якого можна досягти після успішного “інтеркорсу” у вирішенні питань із владою.
Не вірите? То ж спробуйте самі :-)


Вйо до інформації!

Зауважте, шановне панство, шо всі рекомендовані надалі лінки мають, у тій чи іншій формі, посилання для зворотнього спілкування, як-то номери телефонів, emails, часи прийомів, адреси.

Також, дозвольте нагадати, шо всі, ну майже всі, представники сьогоденної влади презентують себе на соціяльних вебсайтах шо ті зірки шоу-бізнеса. Пам’ятаєте як увійшов в історію Інтернету Андрій Странніков? Навіть ризикнув самому пану професорові дорікнути, аби тільки якось привернути соціяльну увагу до своєї персони...

То ж не гайте ваш безцінний життєвий час на інтернетні воплі не-Відоплясова, а пишіть, дзвоніть, постіть, звертайтесь особисто із вашими запитами то попитами до влади. “Лупайте сю скалу” та не знічуйтесь коли вам не побіжуть одразу назузстріч з відкритими обіймами.

То ж у кацапів, “прілєтіт вдруґ валшебнік в ґалубом вєртальотє, і внєзапно...“

А у нас вдома нам свого розуму вистачить шоб самим в усьому розібратися, та зробити все файно і по-господарському.

2.1.1. Інтерактивний вебсайт на якому системно, докладно та у розважальній манері викладено про засади управління нашою державою (шось на кшалт засад шановної Кафедри та Клюбу Кадетів Кафедри).

Школа громадянської освіти - http://children.kmu.gov.ua/school.html

Погуляйте по тому сайту, як по оселі шо наміряєтесь купити, потицяйте в усі “кнопочки”, та почитайте уважно все шо повискакує на ті ваші тицяння.

2.1.2. Ці лінки більше у 18+ стилі і змальовують інтимні органи таємничої та спокусливої VLADU:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Представницькі_органи_місцевого_самоврядування_в_Україні
https://uk.wikipedia.org/wiki/Виконавчі_органи_місцевого_самоврядування_в_Україні

2.1.3. Тут представлено хазяйство фабержевого:
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246386665&cat_id=244824289

Знову ж таки, замість того шоб одразу плюватися, раджу походити по сайту в усіх напрямках, та потицяти в усі “кнопочки” і передивитись все шо повискакує у відповідь на ті ваші тицяння. От пані Півоварчик (якшо я правильно її зрозуміла) вважає шо там є порядні люди і їх портібно знати.

2.1.4.
То така наша ВРУшка. Акцентую на НАША. І то нічия інша справа, а тільки наша з вами, як ту ВРУшку пильнувати шоб з неї якась користь нам, пересічним, була.
Гуляймо по сайту, клікаємо на лінки та кнопки, читаймо шоб зрозуміти із чОго та нАщо вона зроблена:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_aparat

2.1.5.
Приклали руку до серця та усі разом – Ще не вмерла України....
Прошу панство - Основний Закон нашого буття як держави. Ні, я не кажу гарний чи поганий. Шо маємо на даний час, те й маємо.
http://www.president.gov.ua/documents/constitution

А шоб змінювати, треба знати ШО змінювати треба, ні? Не згодні?

Ну а як згодні та знаєте і пропонуєте зміни, то засипАйте тих депутангів листами та запитами.
Влаштовуйте їм такий повний листо-пад та запито-пад.

З власного досвіду (спеціяльно для пана pasha_kiev_ua): для вирішення одного невеличкого, у контексті Всесвіту, питання я надсилала листів щотижня протягом року. Спокійно та холоднокровно, шо той бультер’єр. Безрезультатно. А на другий рік такої переписки шановна влада, просто шоб здихатись моєї ”уваги”, задовольнила мій запит!
”Зрада” чи ”перемога”?
Так отож :-)

2.1.6. Тепер за місцеве самовРАДування.
Хочете знати як то воно по закону? Знов таки, я не кажу гарний чи поганий закон. Шо маємо на даний час, те й маємо. Хочете кращого, дивіться у 2.1.5.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80

Ви колись чули про таке?
http://www.auc.org.ua/practic

А про таке?
Наберіть у Google ”вебсайт обласні ради народних депутатів”


2.2. “ОХОТА НА ДЕПУТАНГА”

Шо воно за таке і як із ним спілкуватися? Та так шоб без смороду палаючих шин? А чисто та лагідно, по-європейському?
http://rada.oporaua.org/chitati/novini/6461-vy-i-narodnyi-deputat

Полювання у Києві
http://dreamkyiv.com/maps/

http://dreamkyiv.com/category/novini/dreamkyiv-karty/

Або ось тут номер свого округу узнати, та записатись на прийом до депутанга.
http://kmr.gov.ua/uk/okrugu

Ось тут прйняти участь в обговоренні генерального плану міста Києва
http://kga.gov.ua/narodni-deputati-ukrajini-deputati-kijivskoji-miskoji-radi

Ось тут можна петицію скласти\підписати
https://petition.kievcity.gov.ua/


Якшо ви з іншіих міст України, надішліть запит до - editor.dreamkyiv@gmail.com
Вони співпрацюють з Google Maps та наскільки мені відомо, планують розповсюдити цю систему по всій Україні

Також, шоб полювати у інших містах України, спробуйте шось на зразок цього:

1 - наберіть у Google – ім’я свого міста + ім’я свого району + “районна влада“

2 - після того як встановили ім’я свого депутанга наберіть у Google -
“громадська приймальня депутата“ + ім’я свого депутанга


Копніть в Інтернеті... та й поборете.


2.3. Шось на зразок бонуса для тих хто дочитав то цього місця.

Захід нам таки допоможе (і допомагає же ж)! Не так шоб прибігти та вирішити за нас усі наші проблеми.
А так як за словами Томаса Пейна наведених у промові пана Байдена, про те шо в такі часи за яких ми з вами живемо випробовуються людські душі. Це НАШ час, НАША відповідальність.

Представництва міжнародних структур та організацій в Україні
http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/org-in-ukraine

Перелік міжнародних донорських організацій та програм міжнародної допомоги, які працюють в Україні
http://business.udpu.org.ua/wp-content/uploads/progs.pdf

Більш детально по міжнародних донорських організаціях
http://ufpp.gov.ua/mjnarodni_organzatsii

Ну а на останок, трохи з сучасної Української класичної літератури (http://gorky-look.livejournal.com/81270.html):

Внимательно интересуйтесь всем, что происходит в стране, особенно тем, что касается вас если не прямо, то косвенно. Учитесь понимать, что говорят хитровыебанные политики, а если не понимаете – то спрашивайте других, кто понимает, и кому доверяете. Общество, в котором все бдительно пасут за государственными делами, наебать практически невозможно. Не обязательно быть специалистом высшей категории, для понимания большинства вещей достаточно здравого смысла.
galushka_p: (Default)
Спустя годы языковой вопрос остается одним из самых наболевших в Украине. Несмотря на волну патриотизма последних лет, многие используют украинский лишь в маркетинговых целях – "Купуйте українське", как ни крути, звучит лучше и "убедительнее", чем "Покупайте отечественное". С другой стороны, есть также граждане, склонные к более категоричным заявлениям: "Не говориш укранською? – Москаль і не патріот!"
Так, на днях сразу в нескольких столичных службах такси разгорелся скандал на фоне языка. Журналист Владимир Бойко на своей странице в Facebook сообщил, что его отказываются обслуживать на украинском. Бойко собирался на ул. Северо-Сырецкую, где находится Студия Савика Шустера, однако, в такси, по словам журналиста, его просьбу поехать на вул. Північно-Сирецьку не поняли, и отказались обслуживать. Служба такси, претензии к которой предъявил Бойко, обнародовала запись разговора диспетчера и журналиста. Выяснилось, что оператор говорила по-русски, потому что ей так удобнее, а улицу на украинском с первого раза не смог найти навигатор.
Чтобы понять, какой язык в столичной сфере обслуживания звучит чаще, "Обозреватель" провел свой собственный языковой эксперимент.
Языковой эксперимент
С первыми холодами в столичных заведениях стало больше посетителей. В канун праздников в центре Киева и вовсе негде яблоку упасть – бары битком забиты постоянными клиентами и случайными гостями. Стоит отметить, что сотрудники ресторанов и кафе украинской столицы не часто приветствуют клиентов на украинском. Если где и обращаются на госязыке, то в "Пузатой хате", "Дровах" и других подобных тематических заведениях.


Однако не стоит занижать любовь рестораторов к родине. К примеру, в пабе "Толстый лев" недалеко от ст. м. Льва Толстого, как выяснил "Обозреватель", официанты говорят на русском, но, если обратиться к ним на украинском – легко переходят на другой язык.
"Добрый вечер! Вот меню. Что-то сразу принести?" - говорит нам официант.
"Скажіть, же ви самі пиво варите? Можна мені світле?" - спрашиваем.
"Так, самі. Келих пива світлого – добре! Ще щось?" - отвечает официантка, и до конца вечера именно с нашим столиком говорит на украинском.

В "Подшофе" говорят на украинском, и это - одна из "фишек" заведения
В заведении за углом с госязыком дела обстоят еще лучше. В "Подшофе" на ул. Пушкинской все, от барменов до администраторов, говорят на украинском. Причем в этом заведении совершенно неважно, на каком языке говорит клиент, - отвечать персонал все равно будет на украинском. Завсегдатаи "Подшофе" уверяют, что, если гость - иностранец, то здесь могут и на английском говорить. "Обозреватель" же в кафе застал только украинский язык.
Как и полагается, на украинском говорят и в госучреждениях районного разлива. В налоговой Дарницкого района, что на ул. Кошица, от консультантов русского языка мы не услышали. Зато услышали суржик, отдаленно напоминающий украинский язык. В окошках №10 и 11, где обычно оформляют идентификационные коды, милейшая женщина-профи налогового дела предлагала клиентам "ондо" взять образец заявления и "осьдо" его положить.

В супермаркете весь персонал должен говорить на госязыке
В круглосуточном супермаркете "Сильпо" на Днепровской набережной почти весь персонал говорит на украинском. В зале "Обозревателю" отвечали и на украинском, и на русском языках, на кассе – исключительно на украинском. На наш вопрос, является ли такой подход политикой компании, одна из кассиров ответила: "Нам рекомендують спілкуватися з клієнтами українською, проте ми й самі знаємо, яка мова є державною".

Таксист говорил на русском, но попрощался на украинском
Сдали тест на украинский язык и столичные службы такси. В белом Lanos службы такси 594 водитель, который вез "Обозреватель" с Харьковского массива на Сырец, говорил на русском. В ответ на наш украинский – тоже говорил на русском. Но, прощаясь, сказал: "До побачення". И это тоже, наверняка, можно считать неплохим знаком для украинского.
Нет законов и правил
Важный языковой вопрос на законодательном уровне в Украине до сих пор не урегулирован. Почти все попытки определить статус русского и украинского документально заканчивались в Верховной Раде драками и скандалами общенационального масштаба. По версии боевиков так называемых ДНР и ЛНР, именно попытка упразднить статус русского языка стала одним из главных факторов "восстания на Донбассе". По словам юриста Василия Мирошниченко, законодательно язык урегулирован, к примеру, в странах Балтики. Там в свое время была даже языковая полиция: комиссары проверяли граждан на знание государственного языка, и собирали информацию о тех, кто, скажем, говорит только на русском, полностью игнорируя литовский язык.
"В Украине таких правил нет. Нет закона, согласно которому вас, скажем, в магазине должны обслуживать исключительно на украинском языке", - говорит Мирошниченко.
Юрист уверяет: украинский обязаны знать и использовать, разве что, в госсекторе. Правда, наши политики этим правилом часто пренебрегают: на официальных съездах и сборах они чаще говорят на русском, мол, украинского я не знаю, на нем не говорю.
"С другой стороны, языковой вопрос для Украины сейчас слишком сложный. Учитывая политическую ситуацию и настроения нашего общества, законодательное урегулирование не должно быть резким и радикальным. Это обязательно нужно решить, но постепенно", - подытожил Мирошниченко.
Как ранее сообщал "Обозреватель", на фоне языка в Украине произошло немало скандалов. Несколько месяцев назад в киевском кафе "Кофе Хауз" отказывались обслуживать посетителей на украинском языке, ссылаясь на соответствующее указание руководства. Об этом на своей странице в социальной сети Facebook писал пользователь Иван Филиппович.
До этого языковой скандал разгорался в Киево-Могилянской академии. Одна из первокурсниц назвала украинский язык бл**ским, и за это ее осудили одногруппники и преподаватели.
galushka_p: (Галушка Пересічна)
Автори текстів - Микола Томенко та Григорій Квітка-Основ’яненко.

Видатний прозаїк, драматург, літературний критик, засновник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі Григорій Квітка-Основ’яненко.

Як письменник, видавець і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови: "Як говоримо, так і писати треба!". На початку ХІХ ст. брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812), у виданні першого в Україні журналу "Украинскій Вістникъ" (1816–1817), сприяв виданню альманаху "Молодикъ" (1843–1844), був одним із засновників Харківської губернської бібліотеки (1838).

Серед найвидатніших творів – "Конотопська відьма", "Маруся", "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик", "Бой-жінка" … Найкращі твори Квітки-Основ'яненка одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Твори Квітки-Основ'яненка перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами.

З Квіткою-Основ'яненком листувався і Тарас Шевченко. Поет давав позитивні відгуки на його твори, присвятив йому вірш "До Основ'яненка" ("Б'ють пороги; місяць сходить"; 1839) та виконав ілюстрації "Знахар" і "Панна Сотниківна" до однойменних творів.

У його творах знаходимо цікаві та реалістичні описи сусідів-росіян, з якими він жив поруч на той час у Харківській губернії. Зокрема, в оповіданні ""Салдацький патрет", написаному та вперше опублікованому у 1833 році.

Так, читаємо:
"Вже і в Липцях завелися кабаки, неначе — нехай бог милує — у Расєї. Відкіля ж то се узялось? Общество нас так прикрутило, щоб, бач, відкупщик за нас, хто не здужа, зносив гроші у подушне; так узявсь не з справжніх відкупщиків, а — таки нічого гріха таїти — знайшовсь із наших, хрещених людей, що уступив у їх віру та, як той Юда, узявсь держать і Липці, і другії слободи на московський лад; і вже в них не шинок зоветься, а кабак, і там вже уся московська натура, там усе москаль наголо, як у Туреччині турки; та усе народ проворний: ні доїсть, ні доспить, усе об тім тільки і дума, щоб заробить копійку. Така вже їх московська поведенція!

А як тільки нашого братчика, хоч би і у кабаці, обдурюють, так ну, ну, ну! Отсе, коли прийшов з посудиною, щоб купити до хазяйства на скільки треба горілки, та хоч трохи заслухайся або задивись, то й не доллє повної міри, та мерщій і всипа у твою посудину, і вже хоч спор, хоч лайся, а він тебе випровадить геть.

Коли ж тут хочеш випити, то буцімто й добрий: за гривню зачеркне із діжки таки повнісіньку; тут станеш уси розгладжувати, та втираєшся, та поцмокаєш хорошенько і збираєшся, як то гарненько натощака вип'єш, та тільки що руку підняв, та ще і до рота не доніс, як, урагова його мати зна, де те москальча у гаспида озьметься, таки неначе як той, що... дух свят при нашій хаті!.. Підбіжить, підтовкне — плюсь! — більш половина чарки назад у діжку! Лихо, та й годі! П'єш мерщій, бо розливальщик ще стане і чарку віднімати. Випив... так що ж бо?.. Як там кажуть: по бороді потекло, а у рот не попало; а вже й не кажи, що по животу пішло; нічого було гаразд і проковтнуть.

Оттака-то їх московська віра, щоб зо всякого зідрати; так куди їм і спати довго? Та таки тут спить, а тут дума: як би то і де б то поживитись..."

Отож, виглядає так, що треба було, мабуть, уважніше читати поради наших класиків і ретельніше вивчати історію українсько-російських відносин, щоб оберігати власну країну, її територію та культуру від впливу специфічної ментальності наших "сусідів-росіян"…
galushka_p: (Галушка Пересічна)
Хто, як не американці, можуть зробити нам подарунок напередодні світового Різдва? Нові санкції читаються, мов пісня гуцулки над зеленою полониною. Так і хочеться окремі пасажі посмакувати, поплямкати біля них.
Особливо тішать санкції проти російської банківської системи з такими святковими родзинками як Сбербанк і ВТБ, які володіють майже половиною всіх активів російської банківської системи. Відтепер вони не зможуть провадити міжнародні доларові платежі, і їхні клієнти посиплються організовано й масово. В першу чергу клієнти заможні, які потребують повнофункційний, а не обрізаний банк.
Але тут маємо ще одну цікаву річ. Ці банки мають своїх "донечок" в Україні. І вони теж під санкціями. І тут я б уже не зловтішався щодо наших несвідомих громадян, які досі ще не вивели звідти кошти. На жаль, чимало з них зазнають втрат.
Тому не можу надивуватися з дій нашої влади, в якій є такі премудрі карасі банківської справи, як А. Яценюк. Він що – не розумів, що рано чи пізно це може статися? І якщо йому не шкода звичайних громадян, то мав би пошкодувати українських бізнесменів. І чому Америка нас має вчити, як треба розмовляти з ворогом, і тицяти мордою в гноївку, аби ми нарешті зрозуміли, що війна є війна, і бізнес із ворогом, яким би він не був вигідним, рано чи пізно приведе до краху.
Однак не Україна вводить санкції проти російських банків, а Америка, яка з Росією не воює. Не американці гинуть на цій війні, а українці.
Олександр Дубинський, який систематично відслідковує усі темні справи Нацбанку, з’ясував ще одну шокуючу річ. Є в Росії державний банк Внешэкономбанк, головою спостережної ради якого прем’єр-міністр Д. Мєдвєдєв. Так от, США і ЄС проти цього банку і окремих осіб його спостережної ради ввели санкції. Але в цього банку є "донька" – Промінвестбанк.
І хто прийшов на допомогу російській "донечці"? Та наш таки Нацбанк, вливши рефінансування на суму 200 мільйонів гривень! І це буквально недавно.
Пояснення, мовляв, таке, що в цьому банку знаходяться кошти наших громадян і різних підприємств. Але у світлі американських санкцій це вже не смішно.
Американці втерли нам носа і з санкціями проти Криму. Я не знаю, яким чином, але в Україні й досі можна купити і кримські консерви, і кримські вина. Можливо, їх возять контрабандою. Але держава жодних кроків на припинення такої контрабанди не зробила. А тепер і "Массандра", і завод шампанських вин Новый Свет, і "Магарач" підпали під санкції.
Тобто виходить парадоксальна ситуація. Не ми світові, а світ нам мусить демонструвати, як треба поводитися з ворогом. Але що ми погані учні, то ця наука триває вже не перший рік.
Україна, на жаль, заражена, метастазами "русскава міра" настільки міцно, що вирізати їх доведеться ще довго. У найвищих ешелонах влади причаїлися агенти ворога, яких лише частково вдалося виявити, а скількох іще не виявлено! В Україні цілком вільно себе почувають різного роду сепаратисти. Для того, щоб сепаратист потрапив на гачок в СБУ він мусить конче організувати з’їзд. Тільки тоді за нього візьмуться. А усі ті, хто прийшов на з’їзд, можуть спати спокійно. Їх навіть не перепишуть.
СБУ – це не колишнє КГБ, яке працювало на випередження. Восени 1983 року мене в черговий раз викликали в КГБ і ошелешили неабиякою новиною: виявляється, у січні 1984 року Степанові Бандері виповниться 75 років. І мене, який поняття не мав про цей ювілей і далекий був від будь-якої політики, допитували, чи не чув я про якіcь заплановані з цього приводу акції. Оце був підхід! Оце були специ! Ти ще не встиг про це подумати, а тебе вже допитали.
Я думаю, що ще жодна країна не поводила себе з ворогом так, як наша. Російські банки – це не єдиний троянський кінь. Давно цікавлюся, що роблять у наших крамницях російська горілка, російське пиво, російський чай? Горілки і пива у нас свого, хоч залийся. І набагато кращих. А російський чай – це взагалі пародія на чай.
Але є ще питання попиту. Авжеж, якщо російське пиво красується у наших супермаркетах, то хтось же ж його купує. Як і російський шансон.
Російське радіо у нас звучить і в маршрутках, і в таксі. Чомусь саме водії зациклені на цих неопалимих скрєпах.
В Україні є ще один троянський кінь Кремля – це УПЦ московського патріархату. Не криючись, не шифруючись, служителі кремлівського культу вільно собі сіють свій великодержавний опіум для народу. Дві найдорожчі для кожного українця Лаври чомусь і досі в їхніх руках.
Це не вкладається в голову. Йде війна, а ворог не тільки на порозі, а порядкує і в хаті. І ніхто його не може спинити. І тут нема жодної мови про якесь об’єднання церков. Церкву московського патріархату треба просто заборонити, як було заборонено комуністичну партію.
Колись у Болгарії православні теж між собою човплися, як чорти у пеклі. Але держава втрутилася і навела порядок. Болгари святкують Різдво з усім світом. Розкол на цьому ґрунті звісно ж відбувся, але ті, що воліють дотримуватися юліанського календаря, нараховують лише 70 тисяч населення.
Різдво і Великдень з усім світом – це ще один потужний ривок від Росії.
Але хто його зробить? Може, змусить нас знову до цього Америка? Може, бодай вона введе санкції проти московського патріархату?

Автор - Юрій Винничук.